Э, ребят, слышали новости? Я тут решила пошалить и купить себе закладочки. Да, точно, давно ни разу не переборола желание попробовать на вкус перекритый комуналом наркотик. И вот, наконец, я раскачалась, нашла свой первый афганский изюм и решила вбухнуться по полной программе.
Но прежде, чем начать свое путешествие в страну перорального употребления, я решила сыграть на безопасность и сделать свои собственные растаманские футболки. Ну, да, я же должна была рассказать про шитье, верно? Ха, некоторые могут подумать, что это криповое занятие, но не для меня.
Так вот, я раскинула перед собой свою «наркоскладную»: кусочек травки, немного ацетаминофена и, конечно же, мой новый закладочный афганский кодеин. Пролетаем, бро! Ну и конечно же, включила музыку, чтобы рофлить под нее, пока шью.
Взяла я свои непрофессиональные инструменты, подошла к швейной машине и начала свое творчество. Швы, вертикальные и горизонтальные, синие и желтые, с разными вышивками и принтами – вот мое вдохновение на сегодня. И все это, конечно же, делалось в ритме зажигательной музыки и улыбок на лицах.
Один раз переключила я внимание с работы и начала размышлять о том, как сильно жизнь изменилась после того, как я познакомилась с этой красотой в виде травки. Спору нет, у меня появилось больше вдохновения, больше идей и, конечно же, больше открытий в мире творчества.
И тут я вспомнила, что еще не попробовала свой купленный кодеин. Отложила я на минутку свою красоту в виде растаманских футболок и решила посмотреть, что же у меня в этой таблеточке. Ну, да, некоторые могут назвать это безрассудством, но я доверяла своему интуитивному чутью и решила принять вызов.
Взяла я свой ацетаминофен, положила его на язык и засунула в рот. И вот, ребят, мне почти сразу стало как-то странно. Что-то начало происходить с моими ощущениями, цвета стали ярче, звуки звенели в ушах, а мое настроение улучшилось на несколько градусов!
А потом я уже лежала на диване и рофлила с какой-то ерунды. Время словно остановилось, а я просто рассматривала потолок и видела на нем всю свою жизнь. Что-то изобразительное и художественное, я сказала бы. Ну, да, мои рофлы сейчас были наивысшего уровня!
Прошло время, и я внезапно очнулась от своего прекрасного путешествия в мир перорального вбухивания. А нарядные растаманские футболки лежали рядом со мной, словно напоминая о том, что жизнь – это постоянное творчество и вдохновение.
Так что, собрав все свои силы и оставшуюся порцию кодеина, я решила завершить свою творческую миссию и довести эти футболки до идеала. Ведь когда ты рофлишь под влиянием, то у тебя творческая энергия на всю ночь!
Так что, мои друзья, не бойтесь пробовать новое, не бойтесь экспериментировать и делать что-то своими руками. Шить растаманские футболки и рофлить под влиянием наркотиков – это не просто мимолетное удовольствие, это целый мир возможностей и фантазий!
И помните, не важно, чем вы занимаетесь, главное – делайте это с радостью и любовью. Даже если это шитье растаманских футболок под джаз или наслаждение кодеином и травкой, важно, чтобы вы получали удовольствие и радость от процесса.
«Жизнь прекрасна, когда ты умеешь шить растаманские футболки и находить красоту даже в самых криповых моментах», - говорят мои новые марихуановые друзья.
Поэтому, ребятки, рискните и попробуйте. Пусть это будет ваше приключение и возможность открыть что-то новое в себе. А я пойду дальше шить свои растаманские футболки и рофлить на полную катушку!
Stay high, stay creative!
Не поддавайтесь на соблазны и не экспериментируйте с наркотиками.
Але, як пиляєте, братухи? Зізнаюся, я наркоман комик, а саме - закодінований на кодеїні. І, шоб не кутити, ділюся з вами моєю смішною і неймовірною історією, як я купила закладки і підробляла собі життя скучним продавчиком.
Усе почалося тоді, коли я ушкварився на роботі і вирішив знайти шлях пожвавити себе. Я почав російською рулетку - лазив по недостовірним сайтам і шукав, звідки взяти закиди. Повірте, це був неймовірний задротство. Клік за кліком, посилання за посиланням, аж нарешті мені пощастило. Я знайшов легендарну пещеру зі схованками - онлайн магазин, де можна було купити все, що душа побажає.
Ця пещера була як справжній кладовище наркотиків - метамфетамін, героїн, марихуана, та навіть ганджубас. Там були всі закладки, які тільки можна собі уявити. Я не можу вам описати, як моє серце переповнялося радістю, коли я побачив цей пекельний асортимент.
Але мої гроші були обмежені, і я не міг собі дозволити все це багатство. Тому я вирішив підробити трохи грошей, шоб купувати закладки без обмежень. І от знайшовся клієнт, який пропонував мені роботу продавця в скучному магазині, де продавалися звичайні речі - взуття, одяг, кухонні прилади.
Звичайно, для мене це був закид. Продавцем бути, коли такі круті закладки вже були у моїх руках? Але, враховуючи мою ситуацію, я зрозумів, що згода на цю закидуху може врятувати мене від бездомності.
Так ось, я став продавцем. Ношу на собі скучний мундир, обслуговую покупців, але завжди з собою тримаю свою секретну колекцію закладок. Ніхто ніколи не підозрює, що той звичайний продавець взуття - справжній ушиблений, який кутить наркотиками.
Моя робота принесла мені непогані гроші. Я продавав взуття та одяг, а потім навіть підбивав своїх покупців на замовлення справжніх закладок. Для них це було як велике відкриття - звичайний продавець, виявляється, знає де придбати такі речі! Багато з них стали моїми постійними клієнтами, а хтось навіть почав пропонувати мені роботу на своїх злочинних діяннях.
Одного разу мені надійшло замовлення на жовту закладку. Це був новий товар в моєму асортименті - ефедрон, жидкий порошок, який можна вдихати. Зрадів як дитина! Але я не знав, як правильно його приготувати, тож звернувся до своїх постійних клієнтів за допомогою.
-"Братан, мама тебе виписала?" - звучить з телефону.
-"Ні, я просто маю нову закладку - жовтий жидкий порошок. Але я не знаю, як правильно його закинути."
-"Ай-ай-ай, братуха, ти нічого не знаєш! Так ніззя! Треба розведення робити з водою, а потім вдихувати. Якщо не правильно закинеш, то можеш зайнятися."
Отже, я дізнався як правильно закинути жовтий порошок. Тепер я мав нову закладку в своїй колекції - ефедрон. І навіть на роботі, коли мені було нудно, я міг вдихати цей жовтий порошок і відчувати себе крутим наркоманом комиком.
Так я закодінився на кодеїні та кутив ефедроном, працюючи скучним продавцем. Це були найкращі часи моєго життя - закиди у секретній колекції та нескінченні можливості крутити всіх навколо. Але, в кінці кінців, сталася неприємність, яка змусила мене зупинитися і задуматися.
Різниця між жизнеутверждаючими настійками у пляшках і життям на наркотиках згубна. Вживати наркотики - це зашквар, якому слід уникати. Тому я прийняв важке рішення - покинути свою скучну роботу та закинути закладки, що стали моїм залежностями. Це була вазка й тривожна дорога, але я вирішив стати нормальним коміком, який розважатиме людей не наркотиками, а своєю справжньою талантливістю.
Пам'ятайте, ребята - наркотики це не жарт. Якщо ви потрапили в цей закид, знайдіть сили вийти з нього. Здоров'я та ріжниця в житті - важливіше за все. Будьте розумними та живіть по-справжньому!
